УЧИТЕЛЬ РОКУ

ЗА ВЕРСІЄЮ КОЛОСКА

У березні 2017 року Кудлай Н.М. брала участь у ІІ Всеукраїнському Інтернет-конкурсі «УЧИТЕЛЬ РОКУ – 2017» за версією науково-популярного природничого журналу «КОЛОСОК».

Це – в щорічний конкурс, організаторами якого є редакція науково-популярного природничого журналу для дітей «КОЛОСОК» та оргкомітет Міжнародного природничого інтерактивного конкурсу «КОЛОСОК» за сприяння Інституту модернізації змісту освіти Міністерства освіти і науки України та Інституту обдарованої дитини НАПН України. Мета – підтримка ініціативних і талановитих педагогів природничих предметів та початкової школи, розвиток їхнього творчого потенціалу.

Інтернет-конкурс передбачав два етапи: розв’язування тестових завдань («Учитель ерудит») та виконання творчого завдання з фахової майстерності («Учитель популяризатор»). Обидва етапи оцінювалися незалежно, загальний бал підсумовувався.

У ході конкурсу Наталія Михайлівна написала науково-популярну статтю у журнал «КОЛОСОК» на тему: «Дюмон-д’Юрвіль та пінгвіни Аделі».

За результати Інтернет-конкурсу, Кудлай Н.М. отримала диплом учасника.

Дюмон-д’Юрвіль та пінгвіни Аделі

                

Багато хто знає, що з ім’ям  Дюмона-д’Юрвіля пов’язані назви моря та французької наукової станції в Антарктиді. Але мало хто знає, що цей видатний мореплавець назвав Землю Аделі (сектор в Антарктиді) та пінгвінів Аделі на честь своєї дружини Адель.

То хто ж він був?

Жюль Себастьєн Сезар Дюмон-д’Юрвіль (від фр. Jules Sébastien César Dumont d'Urville) народився 23 травня 1790 року у французькій комуні Конде-сюр-Нуаро, що знаходиться в регіоні Нижня Нормандія.

Французький мандрівник, мореплавець, океанограф, офіцер військового флоту, учений. Однією з найбільш відомих його заслуг є визначення місця загибелі іншого знаменитого французького мореплавця Жана-Француа Гало де Лаперуза. Був членом Французького географічного товариства. Автор найменувань ряду ботанічних таксонів. Систематик живої природи. В ботанічній (бінарній) номенклатурі ці назви доповнюються скороченням «d'Urv.».

У 1810 році Жюль Себастьєн отримав звання гардемарина 1 класу, а два роки по тому – лейтенанта. Він мріяв про подорож до Індії.

У 1815 році одружився на Аделі Пепень, дочки годинникаря. Весь цей час він залишався на суші. Нарешті, в 1819 році він був призначений на судно «Ля Шевретт», в експедицію по дослідженню Середземного моря. Йому доручено вести дослідження у галузях «ботаніка», «ентомологія», «археологія».

У серпні 1821 року отримує чин капітан-лейтенанта.

Разом зі своїм другом Луї Ісидором Дюперре він обговорює план навколосвітньої подорожі, що відбулася в 1822-1825 роках на корветі «Кокій» («Ракушка»). Дюмон-д’Юрвіль перетворив корабель Дюперере на зооботанічний музей і за роки плавання зібрав колекцію, в якій налічувалося одинадцять тисяч комах (в тому числі триста абсолютно нових видів) і величезний гербарій. Моряки побували на о.Тенеріфе, в Бразилії, відкрили острови Клермон-Тоннер, Дюперея, Дюмон-Дюрвіля, досліджували узбережжя Австралії, Нової Гвінеї, Нової Зеландії, ряд архіпелагів й островів Океанії, в тому числі Таїті, потім традиційно повернулися додому через мис Доброї Надії. Подорож була дуже вдалою, наукові підсумки були досить вагомі. Після першої подорожі Дюмон-д’Юрвіль отримує чин капітана другого рангу.

Після повернення до Франції Дюмон-д’Юрвіль організував нову експедицію в південні моря. Перейменувавши прославлений корабель «Кокій» в «Астролябія» (так називалося одне з суден Лаперуза), Дюмон-д’Юрвіль в квітні 1826 року залишив Тулон і, обігнувши мис Доброї Надії, попрямував в Тихий океан. Бассовою протокою він пройшов до Нової Зеландії і далі – до островів Тонга й Фіджі.

Опис островів, складений Дюмоном-д’Юрвілем на цьому етапі плавання, високо оцінив І.Ф. Крузенштерн, який в 30-х роках XIX століття використовував ці дані для уточнення свого «Атласу Південного моря». Дюмон-д’Юрвіль відвідав також Нові Гебриди, острови Лоялті, Нову Каледонію та Нову Британію. Від Нової Британії він пройшов до Молуккських островів уздовж північних берегів Нової Гвінеї і наніс на карту понад 2 тисячі кілометрів берегової лінії цього острова на ділянці від протоки Дампіра до затоки Гелвінк.

Від острова Амбоіна Дюмон-д’Юрвіль попрямував до Тасманії. У тасманійськой столиці Хобарті він дізнався, що в травні 1826 року на острові Ванікоро, в архіпелазі Санта-Крус, англійський капітан Пітер Діллон знайшов сліди експедиції Лаперуза, яку мореплавці шукали в водах Океанії сорок років.

З’ясувалося, що до цього пошуками зниклої експедиції Лаперуза займалися Д’антркасто і англієць Пітер Діллон. Ще 13 років тому до Діллону потрапили деякі предмети, що належали учасникам експедиції Лаперуза. У 1826 році він відновлює пошуки в той самий час, коли на пошуки відправляється Дюмон-д’Юрвіль. У 1827 році, коли вони обидва знаходяться в Океанії, Діллон, почувши про мету Дюмон-д’Юрвіля, відправляє йому лист і призначає побачення в Тікопії.

Діллону вдається знайти ще кілька предметів, що належали французьким морякам: рештки глобуса, деталі астрономічних приладів, нагелі, уламки ланцюгів, гармату, дзвін з маркою майстра Базена, тобто майстерні брестського арсеналу, скульптури з гербом Франції і т.д.

Дюмон-д’Юрвіль тим часом відвідує острів Ванікоро, куди ведуть всі сліди. Точніше, це не острів, а група дрібних острівців, оточених рифом. Острів’яни показують йому місце, де затонули французькі кораблі Йому вдалося не тільки відшукати твердий каркас «Астролябії», але й безліч речових доказів експедиції. На дні, на глибині кількох метрів, моряки бачать гармати, ядра, якорі. Це – предмети з «Астролябії». Всі дерев’яні деталі зникли. Бусоль теж знайти не вдалося. За допомогою місцевих жителів моряки дістають з дна окремі предмети: якір, гармату, дзвін, мушкетон. На острові вони споруджують з коралових плит пам’ятник Лаперузу, дають рушничний залп.

У 1828 роки відважний моряк пройшов через Каролінский архіпелаг до о.Сулавесі і, оминаючи мис Доброї Надії, в березні 1829 року повернувся до Марселя (Франція).

Колекції, які він привіз на цей раз, за ​​обсягом були набагато більшими, ніж попередні. Гербарій Дюмон-д’Юрвіля налічував понад семи тисяч видів. Всесвітню популярність набула його праця про Навколосвітні подорожі 1826-1829 років.

Тим часом Діллон вже в Парижі. Англія вирішила усі його знахідки передати Франції.

Експедиція пройшла 25 000 миль. Було визначено місце розташування щонайменше 150 дрібних острівців в архіпелагах Тонга і Фіджі, яких в Європі не знали. До Франції були привезені 65 карт, малюнки ландшафтів, портрети острів’ян, одяг, начиння, зброя, величезний гербарій, колекції комах і мінералів. Треба було обробити величезний матеріал. Незабаром Дюмон-д’Юрвіль видав «Подорож на «Астролябії» в 14 томах та атлас з 53 карт. У написанні його праць брали участь й інші члени експедиції.

У 1837-1840 роки Дюмон-д’Юрвіль здійснив ще одне навколосвітнє плавання. У 1837 році він готує третю навколосвітню експедицію, подає проект міністру. На цей раз його цікавить Антарктида. Пошуками невідомої Південної землі займалися вже багато років, розмови про її існування почалися ще раніше. Крім того, російські мореплавці Фадей Беллінсгаузен і Михайло Лазарєв вже відкрили Антарктиду в 1820 році. Йому залишається тільки досліджувати окремі узбережжя. У 1838 році судна «Астролябія» і «Зеле» («Старанний») виходять з Тулона.

У березні-квітні 1839 року він пройшов із заходу на схід уздовж південно-західного узбережжя острова Папуа Нова Гвінея. На початку березня 1839 року, у безпосередній близькості від берега, Дюмон-д’Юрвіль бачив в глибині острова високі гори, які він назвав хребтом Шарля Луї. Це був один з відрогів Снігових гір.

У 1840 році Дюмон-д’Юрвіль обстежив південну частину архіпелагу Луїзіада і потім, перебуваючи в східній частині затоки Папуа, наніс на карту гори Астролябії (Гана). У північній частині Торрес Стрейт він відкрив на 9° 47' південної широти та 142° 59' східної довготи протоку Мові.

Вранці 7 листопада 1840 року неабияк пошарпані «Астролябія» і «Зеле» повернулися додому і кинули якір на маленькому внутрішньому рейді Тулона. Подорож виявилася важкою, вона тривала 38 місяців. Судна часто вимагали ремонту, вони не були пристосовані до плавання серед льоду. 60 осіб екіпажу перехворіли цингою. Результатом подорожі стали значні океаногеографічні роботи, чудові і рідкісні мінералогічні, зоологічні та ботанічні колекції, нові карти, описи, малюнки. Але найголовніше – це відкриття, зроблені в Антарктиці. Вони вписали нові сторінки в дослідження земель, що лежать за Південним полярним колом.

Незабаром після подорожі буде видана книга «Подорож до Південного полюсу». В Антарктиді залишалося ще дуже багато недосліджених просторів.

Через місяць і три тижні після повернення, 31 грудня 1840 року, Дюмон-д’Юрвіль присвоїли звання контр-адмірала. В ознаменування зроблених ним відкриттів і досліджень Французьке географічне товариство нагородило його своєю найвищою нагородою – золотою медаллю. Він починає готувати до друку матеріали про свої дослідження, але стався трагічний випадок.

8 травня 1842 році Дюмон-д’Юрвіль повертався зі свята на честь короля Луї-Філіпа у Версалі на поїзді. Поблизу Медона (комуна у Франції, південно-західне передмістя Парижа) поїзд зазнав аварії, виникла пожежа. Загинули (згоріли заживо і задихнулися від диму) десятки людей, в тому числі Дюмон-д’Юрвіль з дружиною і сином. Йому було 51 рік.

У нього були й інші діти: син, який помер у ранньому віці, та дочка, яка померла від холери в Тулоні у п’ять рочків. Він був похований разом з родиною на кладовищі Монпарнас.

У рідному місті Кані йому встановлюють бронзову статую. Його ім’ям названі одна з вулиць Парижа, один з Каролінські островів, один з островів в Меланезії, гора на землі Луї-Філіпа. Він сам назвав відкриту ним землю в Антарктиді на честь своєї дружини Землею Аделі, а в 1914 році полярник Дуглас Моусон назвав море, що омиває цю землю, морем Дюрвіля. Зараз тут веде роботу французька антарктична станція «Дюмон-д’Юрвіль».

Життя відомого французького мореплавця XIX століття Дюмон-д’Юрвіля було сповнене пригод і подорожей. Зробивши дві навколосвітні подорожі й експедицію в Антарктиду, дослідник-географ відкрив і поклав на карту багато островів в Тихому океані, частину узбережжя Антарктиди і вніс тим самим великий внесок у відкриття та дослідження Землі.